(The fossil bird that choked to death on rocks, and no one knows why)
phys.org: Оригінал статті
Скам’янілі рештки можуть показати, як виглядала істота, але рідко розповідають повну історію її життя чи смерті. У більшості випадків втрачені частини, зруйновані тканини або змінені післясмертними процесами структури лишають по собі лише натяки. Але інколи зразок виявляється настільки незвичним, що дозволяє реконструювати навіть останні миті життя. Саме так сталося з викопним птахом віком близько 120 мільйонів років, який, імовірно, задихнувся камінням.
Цю скам’янілість знайшла Дзінгмай О’Коннор (Jingmai O’Connor), асоційована кураторка викопних рептилій у Польовому музеї Чикаго (Field Museum, Chicago), під час роботи в Музеї природи Шаньдун Тянью (Shandong Tianyu Museum of Nature, Китай).
Несподівана знахідка серед тисяч птахів
Хоч у музеї зберігається величезна колекція викопних птахів, один невеликий зразок одразу кинувся О’Коннор у вічі. За розміром він був як сучасний горобець, але мав риси, властиві більшим крейдовим птахам, таким як Longipteryx. Зокрема — великі зуби на кінці дзьоба, незвичні для такої маленької тварини.
Це вказувало, що перед нею — новий, досі неописаний вид.
Однак головна особливість зразка відкрилася під мікроскопом.
У стравоході птаха знайшли масу камінців
О’Коннор помітила у стравоході (esophagus) тварини щільне скопичення камінців, притиснуте до шийних кісток. Такого ніколи раніше не знаходили у викопних птахів чи динозаврів.
Хімічний аналіз і положення показали, що це каміння було проковтнуте за життя, а не випадково опинилося поруч після смерті. Загалом у горлі нарахували понад 800 дрібних камінців, деякі з яких за щільністю більше нагадують глиняні кульки, ніж звичайні мінеральні утворення.
Таких знахідок не фіксували ні у викопних птахів із гастролітами (gastroliths), ні у сучасних видів.
Щоб з’ясувати можливу функцію камінців, дослідники порівняли цей зразок із іншими викопними птахами, у яких достеменно був взяливець (gizzard), використовуючи КТ-сканування (CT scanning).
Структура та кількість камінців нетипові
У птахів, що використовують гастроліти, камінці містяться в м’язовому шлунку, мають однорідний склад, подібний розмір і кількість. Але у цьому випадку:
- каміння знаходилося в горлі, а не у взяливці;
- його кількість — величезна, понад 800 фрагментів;
- склад деяких елементів не збігається з типовими гастролітами;
- маса камінців за об’ємом і щільністю не відповідає відомим зразкам.
Тож каміння не могло слугувати для подрібнення їжі.
Постало питання: чому птах узагалі його ковтав?
Можлива відповідь: хвороба
О’Коннор висуває попередню гіпотезу: птах міг бути хворий, і саме це спричинило ненормальну поведінку.
«Коли птахи хворіють, вони починають робити дивні речі»
(“When birds are sick, they start doing weird things”), — пояснює вона.
Хвороба могла викликати неконтрольоване ковтання камінців. Зрештою птах проковтнув занадто багато й, імовірно, спробував відригнути їх одним великим клубком. Цей клубок застряг у стравоході — і став фатальним.
Такі висновки надзвичайно рідкісні для палеонтології: у викопних рештках майже ніколи не вдається визначити пряму причину смерті.
Новий вид отримав назву Chromeornis funkyi
Окрім того, скам’янілість належить до нового виду птахів, якому дали назву Chromeornis funkyi (вимовляється «кро-ме-ор-ніс фан-кі»).
Назва — жартівливе вшанування електро-фанк дуету Chromeo, одного з улюблених гуртів О’Коннор.
Девід «Dave 1» Макловіч (David “Dave 1” Macklovitch) та Патрік «P-Thugg» Джемайєль (Patrick “P-Thugg” Gemayel) у відповідь пожартували:
«Ми робимо музику вже 20 років, але нас ще ніколи не називали динозаврами! Це неймовірна честь. Дуже приємно додати трохи “fossil funk” у палеонтологію».
Енантіорнісові: історія успіху та зникнення
Chromeornis належить до групи енантіорнісових птахів (Enantiornithines) — найпоширеніших у крейдовому періоді.
Однак після падіння астероїда 66 мільйонів років тому всі вони вимерли, на відміну від гілки, що дала початок сучасним птахам.
«Енантіорнісові перейшли від найуспішнішої групи птахів до повного зникнення», — каже О’Коннор.
Дослідження таких видів допомагає зрозуміти, чому одні еволюційні лінії були вразливими, а інші — вижили. Це важливі уроки для сучасності, коли людство стикається зі своїм власним масовим вимиранням видів.
Висновки
Історія Chromeornis funkyi — це не лише драматичний епізод про птаха, який задихнувся камінням. Це:
- рідкісний випадок, коли наука може відтворити причину смерті викопної істоти;
- новий вид, що розширює наше розуміння різноманіття крейдових птахів;
- важлива підказка у вивченні поведінкових аномалій у давніх тварин;
- маленька, але значуща частина великої історії еволюції та вимирання.