Останнє оновлення на 30.01.2026
Мої дід та бабуся, а потім і мама з татом завжди казали, що нервові клітини не відновлюються…
Що ж не так з тим що розповідали нам батьки та й взагалі трохи наукової термінології.
Нейрогенезом називають утворення нейронів de novo (з нуля) – це характерна ознака мозку, що розвивається. Існує процес, що відповідає за утворення нових нейронів з нейрональних «стовбурових» або клітин-попередників.
Що там із доказами?
Прямі докази нейрогенезу в дорослому віці були отримані у щурів, мишей, співочих птахів та нелюдських приматів. Досліджувалось і публікувалось тут, тут і ось тут. Є також непрямі, але вагомі свідчення нейрогенезу в дорослому мозку людини, публікувались результати досліджень тут.
Деякі вчені, зовсім не «британські», у 2018–2025 роках показали, (а в світі вчених все ще суперечлива тема для нейробіологів) що у частині мозку, зокрема у dentate gyrus (зубчастій звивині, підструктурі гіпокампа людини, мал.1 ), утворюються нові клітини навіть у дорослому віці і цим задокументували та довели що мозок таки має певну здатність до оновлення. Звичайно, не на рівні «як шкіра або печінка», де клітини постійно змінюються. Все ж таки у мозку є досить значні частини що є сталими і які при пошкодженні не відновляться, привіт алкоголю і наркотикам.
Класична теорія була про те, що після раннього розвитку (дитинство / підлітковий вік) мозок більше не створює нейрони — тобто, якщо нейрон загинув,то це все, дорога в один кінець і він не відновиться. В цілому це догма, але й не повний міф. Воно вірне для більшості нейронів, особливо в складних зонах центральної нервової системи.
Навіть якщо частина нервової системи може оновлюватися, це не означає, що наш мозок може повністю «відновити» себе після серйозної травми чи втрати великих мас нейронів.
На тваринах проводились дослідження але при цьому використовувались фізичні вправи та «збагачене середовище» (достатня їжа, фізична активність, можливість спаровування) і це посилювало нейрогенез у гіпокампі, а от гострий, і хронічний стрес знижують рівень нейрогенезу в гіпокампі. Таки да, нервувати треба якнайменше. Якщо більш науково то, стрес призводить до підвищення секреції глюкокортикоїдів і зниження рівня трофічних факторів. Підвищена секреція глюкокортикоїдів опосередковується гіпоталамо-гіпофізарно-наднирниковою (HPA) віссю і, у підсумку, зменшує нейрогенез.
Хто про це розповідав, щоб не розказувати про “британських” вчених, як полюбляють більшість з наших рідних медійних джерел:
Провідний медичній університет у Швеції. Писали туть.
Націоальна медична бібліотека США опублікувала короткй опис цього дослідження і дала максимально можливий список всіх хто публікував свої досліддження в цій області.
Ну і в цілому ResearchGate, BioCompare, найцікавішою знахідкою став український портал OUCI (проєкт, створений для «відкритого доступу» до наукових публікацій, зокрема для індексації цитувань. Адмініструється Державною науково-технічна бібліотекою України)
Ну і трохи історії про цю теорію і загалом чому вона догматична можна судити з її хронології.
Від часу формулювання «нейронної доктрини» у 1894 році, яка стверджує, що нервова система складається з окремих клітин, загальноприйнятою протягом багатьох десятиліть була думка, що нейрони в дорослому мозку не здатні до регенерації (Palmer C. The Neuron Doctrine, circa 1894. The Scientist. 2013) . У 1913 році Сантьяго Рамон-і-Кахаль написав:
«У дорослого… нервові шляхи є чимось незмінним, завершеним і невідновлюваним. Усе може загинути, нічого не може бути відновлено» (онлайн статті вже немає, або не знайшов. Але в цілому ось тут це відбулось. May RM, editor. Oxford University Press; London: 1928. Ramón y Cajal S. Degeneration and Regeneration of the Nervous System).
Перші свідчення нейрогенезу в дорослому мозку отримав Джозеф Альтман у 1960-х роках у дослідженнях на щурах. Але експериментальні дані не були достатньо переконливими. На той час ідея про нейрогенез у дорослому мозку тварин чи людини ще не існувала в науковому дискурсі як реальна можливість, і тому його результати були відкинуті науковою спільнотою (це було в науковому журналі, на сьогодні є онлайн версії цього дослідження але всі вони тільки за гроші. Якщо хто буде шукати паперовий варіант то ось тут, Altman J. Are new neurons formed in the brains of adult mammals? Science. 1962;135(3509):1127–1128. doi: 10.1126/science.135.3509.1127.).
У 1980-х роках Фернандо Ноттебом з Університету Рокфеллера опублікував перші однозначні докази нейрогенезу в дорослих співочих птахів (знову ж таки електроні версії майже всі платні, нарив вам безкоштовно тут). Згодом кількість досліджень на тваринних моделях, особливо на гризунах, зросла, і переважна більшість робіт підтверджувала тривалий нейрогенез (невеличке ревью прикладаю, при необхідності chatGPT або інша AI допоможе перекласти). В одному з досліджень було показано, що нові нейрони в гіпокампі дорослих щурів мають подібні мембранні властивості й функціонально еквівалентні зрілим гранулярним клітинам, а отже, можуть інтегруватися в існуючі нейронні мережі та впливати на функції гіпокампа.
Kornack і Rakic, використовуючи BrdU (аналог тимідину, що вбудовується у ДНК) та клітинно-специфічні маркери, знайшли дані на користь триваючого нейрогенезу в гіпокампі дорослих макак-резус, хоча оцінили, що його рівень приблизно в 10 разів нижчий, ніж у гризунів. Інше дослідження повідомило про наявність BrdU-позитивних клітин в асоціативних ділянках неокортексу дорослих макак, що було інтерпретовано як свідчення утворення нових нейронів, однак цю роботу згодом розкритикували за те, що автори не розглянули інші можливі інтерпретації. Пізніше було опубліковано роботу з протилежними результатами: аналіз клітинно-специфічних маркерів показав, що нові клітини в нових кортикальних ділянках у макак не були нейронами, хоча автори не заперечували можливості народження нових нейронів у нюховій цибулині й гіпокампі.
Водночас дослідження на дельфінах, морських свинях та китах – тваринах з великим мозком, тривалим життям і складною поведінкою, подібною за складністю до людської – показали, що їхні гіпокампи відносно маленькі й позбавлені нейрогенезу.
Концепція нейрогенезу в дорослому мозку людини була вперше запропонована у 1998 році, коли Eriksson та співавтори описали докази нейрогенезу в гіпокампі при дослідженні посмертних тканин у хворих на рак, яким вводили BrdU з терапевтичною метою. Knoth та колеги повідомили про ознаки нейрогенезу в людей віком від 0 до 100 років, ідентифікуючи білкові маркери різних стадій цього процесу. Автори використовували посмертні зразки мозку та методи імуногістохімії.
У 2011 році Sanai та співавтори описали ростральний міграційний потік (RMS) у людському мозку, припустивши, що він забезпечує залишковий нейрогенез у нюховій системі. Це було показано в посмертних зразках мозку людини. Вважається, що RMS переносить клітини-попередники нейронів із SVZ до нюхового нейроепітелію. RMS за замовчуванням активний у мозку тварин та людей на ембріональній стадії, а також у багатьох дорослих тварин, але його наявність у дорослому мозку людини залишається суперечливою.
Ще одне дослідження повідомило про нейрогенез у постморемних зразках людського стриатума, включно з міграцією новоутворених інтернейронів у неокортекс. Для цього використали вимірювання концентрації радіоактивного вуглецю C14, що залишився у навколишньому середовищі після ядерних випробувань, у складі геномної ДНК. Однак жодних подальших робіт, які б підтвердили ці результати, не було. Механізм такий: C14 з довкілля вбудовується в геномну ДНК клітин, що діляться. У людей, народжених після 1955 року, коли рівень C14 у атмосфері зріс через ядерні випробування, спостерігали відповідно підвищений рівень C14 у ДНК. Новоутворені клітини в організмі відбивають поточну концентрацію C14 у середовищі, яку можна досить точно оцінити. Цей принцип і використали для ретроспективного «датування народження» нейронів у мозку людини, щоб довести існування нейрогенезу в дорослому віці. Зразки мозкової тканини брали з 😱 посмертних матеріалів людей, що проходили патологоанатомічне дослідження або чиї тканини зберігалися в банках біоматеріалу.
У 2013 році лабораторія Jonas Friesen, використовуючи радіовуглецеве датування, повідомила, що в зубчастій звивині людини щодня додається до 700 нових нейронів. У наступні роки низка досліджень підтримали цю ідею, але згодом їх розкритикували. Експерти зазначали, що BrdU може мічити не лише клітини, що діляться, а й клітини, що гинуть, створюючи хибний сигнал нейрогенезу, а білкові маркери можуть випадково мітити інші типи клітин, зокрема гліальні, а не нейрональні. Також було висловлено думку, що оцінки за даними C14 можуть бути неточними й уразливими до контамінації.
Поки що все. Загалом хотів сказати, що це доволі відчутний крок уперед для людства: однією догмою менше. 😉
P.S.
Важливий момент: навіть якщо певні зони мозку здатні оновлювати нейрони, це не означає, що можна «викатувати» мозок стресом, алкоголем чи травмами, а він усе сам полагодить. Нейрогенез, якщо він є, радше тонка «надбудова», ніж магічний ремонт.
Будь першим хто прокоментує